Олексій Макеєв, Політичний директор МЗС України.
Батли навколо «правильних» формулювань у дипломатіі тривають. До нього часто долучаються люди, які не відчувають важливих деталей. Сьогодні цей батл обертається навколо питання – Крим: анексований чи окупований?
Роз’яснюємо. На основі формулювань, які використовуються МЗС України, про важливість яких ми говоримо з партнерами і які вербальною нотою довели до відома усіх акредитованих в Україні дипломатичних представництв.
Перше. Читаємо законодавство України, зокрема Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, а також частини території Луганської та Донецької областей є тимчасово окупованими територіями внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 20 лютого 2014 року і триває донині.
Щодо Криму головний термін –
Тимчасова окупація АР Крим та м. Севастополя (неофіційно – Криму/ Кримського півострова)
Додатковий термін:
Спроба анексії АР Крим та м. Севастополя (неофіційно – Криму/ Кримського півострова)
Саме спроба анексії, бо держави світу дотримуються політики невизнання анексії АР Крим та м. Севастополя, а також положень резолюції ГА ООН 68/262 2014 року «Територіальна цілісність України», яка «закликає всі держави, міжнародні організації та спеціалізовані установи не визнавати ніяких змін статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на підставі «референдуму» і утримуватися від будь-яких дій або поведінки, які можуть бути інтерпретовані як визнання будь-якої зміни статусу”.
Слід уникати часто уживаних термінів «анексований Крим» чи «анексія Криму», оскільки, на відміну від окупації (яка, за визначенням, є тимчасовим міжнародно-правовим режимом і не пов’язана з переходом суверенітету над територією однієї держави до іншої), анексія як міжнародно-протиправне діяння має інші правові наслідки і пов’язана із зміною суверенітету (правового статусу) відповідної території.
В офіційних документах і виступах США фігурує формулювання «спроба анексії». ЄС, у свою чергу, використовує менш прийнятний, аніж «окупація» чи «спроба анексії», проте допустимий термін – «незаконна анексія».
Водночас закріплення терміну «анексія» за злочинними діяннями РФ, наслідком яких стала окупація Кримського півострова, може також трактуватися як де факто визнання односторонніх дій РФ з приєднання окупованої території України, що, однак, є окремим грубим порушенням міжнародного права, яке не тягне за собою жодних правових наслідків у контексті територіальних змін.
Виходимо з того, що на АРК та м. Севастополь як на окуповану територію поширюється міжнародно-правовий режим окупації відповідно до Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі 1907 року, а також звичаєві норми міжнародного гуманітарного права.
Держава-окупант може обмежено поширити на окуповану територію свою юрисдикцію, однак основні права та вигоди, пов’язані з цією територією, походять від суверенітету держави-власника суверенітету цієї території і не можуть переходити державі-окупанту. Отже, окупація як наслідок збройного конфлікту не надає державі-окупанту права розпоряджатися територією.
Крім зазначеного, міжнародне право покладає на державу-окупанта низку обов’язків та обмежень як по відношенню до населення, так і щодо території його проживання.
#CrimeaIsUkraine
– Myrotvorets News