П’ять років тому ми мали те ж саме – вся столиця була обклеєна рекламою кандидата у міські голови, який цілком очевидно не мав жодних шансів на успіх. Тоді таким кандидатом був такий собі Сергій Думчев, візуальну агітацію за якого забезпечував маскот у вигляді носорога.
Що це було? Випробування певних виборчих технологій у реальних “польових” умовах? Намагання відтягнути голоси у когось із реальних кандидатів? Чи, може, щось іще? Нам цього так ніхто і не пояснив – феномен Думчева миттєво зник із інформаційного простору, причому зник назавжди. А що робити, коли кандидат, агітацією за якого була заповнена чи не половина Києва, набрав у підсумку жалюгідні чотири відсотки, а точніше – 3,92 відсотки голосів?
Власне, а чому жалюгіднi? За невідомого “носорога” проголосувало понад 34 тисячі киян! Вже тоді можна було вираховувати формулу залежності кількості голосів за кандидата без шансів від витрачених на його розкрутку коштів.
Тепер маємо новий матеріал для експериментальних досліджень – кандидат Пальчевський, який обійшовся без креативу у вигляді носорога і торгував виключно власним обличчям, набрав у неділю трохи більше за Думчева – за нього проголосували у столиці 37930 виборців, що склало 5,3 відсотки.
І знову ті ж самі запитання – що це було? Каприз схильного до нарцисизму самозакоханого індивідуума? Ворожа політтехнологія? Намагання зашкодити реальним кандидатам?
Що це було? Каприз схильного до нарцисизму самозакоханого індивідуума? Ворожа політтехнологія? Намагання зашкодити реальним кандидатам?
За усіма ознаками Пальчевський мав би зникнути із горизонту так само, як зник із нього Думчев п’ять років тому. Але ж Пальчевський йшов на вибори не сам – у нього була своя “партія”, яка, коли чесно, нічим не гірша за інші – чому не зібрати людей, коли є фінансування? Що буде далі із цим проєктом, який, можливо, пройшов до якоїсь із місцевих рад?
У “переможця” Пальчевського є тепер два шляхи – або зникнути як Думчев, або чіплятися за все, що можна, як Ляшко. Шкода, що вибір героя старої комедії – або “до РАЦСу”, або “до прокурора” не актуальний. Хіба що повести до РАЦСу чинну генпрокуроршу. Але вона поки що заміжня.
Микола Несенюк, для Gazeta.ua