Олександр Слобоженко виводить через Traffic Devils мільярди бандитів із РФ

Так званий майстер арбітражу Олександр Слобоженко вміло приховує криваві російські гроші під масою успішного онлайн-бізнесу.

Маючи офіси “запорєбріком” у пітербурзі та москві, Слобоженко Олександр Олександрович, тримає головний офіс Traffic Devils у Києві. Почавши свій «бізнес» із обману довірливих лохів у World of Tanks, Слобоженко продовжив шахрайство на більш серйозному ринку — на гральному. Люди, які страждають на лудоманію — це ті, на кому заробляє Сашко Слобоженко.

Неперевершений аферист усієї України, член російських казиношних ОЗУ Олександр Слобоженко з чорного арбітражу Traffic Devils не гидує поганим піаром, зазначає сайт MY-ua. Олександру Слобоженку не шкода розбити тачку за півмільйона, щоби сказати, що розбив на мільйон. Вухкий зелений перчик Слобоженко Олександр Олександрович кидається грошима праворуч і ліворуч і навіть СБУ отримує від хлопця стільки, що просто не чіпає. І це при тому, що раніше СБУ накрило Traffic Devils через зв’язок з організованою злочинністю РФ, а також відмивання грошей для кухаря Путіна – Пригожина, барона казиношного Олега Бойка і не тільки.

Лицар наживи Слобоженко Олександр Олександрович та його підпільні хом’яки Traffic Devils як ганьба для України

Сьогодні ми розповімо, що таке арбітраж, навіщо він потрібен, чому він не потрібен, і як Україна стала звалищем для самозваних пірамідників, талантів у галузі видобутку “трафіку”, кублом для шарлатанів, що прикриваються “сучасними технологіями”. Прикладом, моделлю, кейсом нашого дослідження стане  Олександр Олександрович Слобоженко . Вибір цього персонажа не зовсім випадковий, хоча в нього є безліч конкурентів. Справа в тому, що Слобоженко – свого роду зразковий організм. Як горобець: бачив одного – бачив усіх. Але почнемо ми свою розповідь не зі Слобоженком, а здалеку.

У нашій не надто багатій – а саме найбіднішій – країні Європи процвітають шахраї-зазивали, що обіцяють “100% на рік”, “баєри”, “арбітражники”, “рекли”, “кардери”, “дроп-фармери”, кол- центри серійних злодіїв. А наші програмісти мріють працювати, якщо не в Гугл, то принаймні в якійсь шаразі, де клепають “Вулкани” та “Три сокири”.

Олександр Слобоженко – такий ось молодий дар, про точні таланти якого достеменно невідомо. Походить цей молодик з Б-пояса міста Києва і всім своїм виглядом доводить: людина може вийти з Боярки, а Боярка з людини – ніколи. Якби існував конкурс на найбезглуздіший образ нувориша за перше місце билися б тільки він і Джастін Бібер. І Слобоженко переміг би у фіналі з розгромним рахунком.

Пригоди афериста Слобоженка Олександра Олександровича

У мережі трапляються кілька хвалебних од героя, які він сам і опублікував. Розповідається повна мило історія про бідного містечкового підлітка, який з останніх сил, льодяними пальцями по розбитій клавіатурі напрацьовував перший досвід, і їм рухали шляхетні пориви юної душі. Ось як.

І потім до нього прийшов успіх і від Фортуни велику відплату!

Це, як мінімум, не так. Злі язики обмовляють, що Олександр Слобоженко почав із торгівлі танками. Зробив магазинчики, в яких за непристойними цінами продавалися “апргрейди” для танків з гри World of Tanks. Щоправда, магазини були підробкою, і ніхто нічого не отримував. Зрозуміло, що такий бізнес швидко накрився. Тоді виникла інша ідея – купувати внутрішню ігрову валюту WoT коштом, отриманим зі списання з чужих карт. Контроль у WoT бажав кращого, і справа пішла.

Зрештою – це один із найпростіших способів переведення в готівку коштів, які отримані злочинним шляхом, шляхом крадіжки з кредитних карток. Але масштаб цього бізнесу не дозволяв розраховувати на Феррарі, скоріше автозак.

Чим займається юний Сан-Санич і звідки в нього багатства?

Казино потребують недосвідчених сільських хлопців. Основний їх контингент – це роботяги, які отримують гроші за графіком. Тому їх треба заганяти на “платформу”. Але як це робити, якщо навкруги всі розумні? Знайти безглуздих! І це займаються “арбітражники”. Їхнє завдання – залучити користувача до реєстрації та оплати грошей у казино чи магазині патентованих зілля.

Потогін: дресовані мавпи Traffic Devils

Олександр Слобоженко, зважаючи на свою малорозвиненість, швидше за все не знає праць Маркса, але треба віддати йому належне: він інстинктивно, пацанськи, зрозумів що до чого. Нагадаємо, Маркс говорив, що капіталіст наживається на доданій вартості, монетизуючи її за допомогою передачі іншому капіталісту чи кінцевому споживачеві. Звідси випливає: чим більше людей працюватимуть на тебе, тим більше буде твій дохід. Все просто – і працює надійніше ніж прищіпка для білизни.

Ферма арбітражу передбачає, що сотні пролетарів розумової праці отримують гроші за те, що (минаючи зайве технічне нісенітниця) підсаджують людей на заборонені в Україні казино, ігрові автомати, букмекерські контори, залучають до участі в шахрайських та пірамідних схемах. . Додану вартість і надає Олександр Слобоженко, за що відносно повністю задовольняє хибно зрозуміле почуття прекрасного, честолюбство та гординю. Відомо, що таких “ферм” під маркою Traffic Devils існує як мінімум три.

І звичайно, Слобоженко не був би собою, якби і всередині Трафік Девілс не існувало б такого ж щура: структура зайнятості в організації має також ознаки піраміди. Виживають лише найцинічніші нелюди. Інші потім розповідають про умови праці в Traffic Devils моторошні історії.

Олександр Слобоженко, Traffic Devils та силовики

Історію пригод Саші Слобоженка та обшуків у його компанії вже розповідав Карпінський на сайті ОРД. Якщо відфільтрувати звідти лушпиння про Великий театр та космічні кораблі, патріотизм та інше, то залишиться лише одне: СБУ посадило Олександра Слобоженка та його “дияволять” на лічильник. За це їм дали працювати далі, залишаючись цілком вигідною компанією.

Проте свою частку зіпсованих нервів Олександр Слобоженко отримав у вигляді кримінальної справи за трьома статтями. “Вимагання, шахрайство та заволодіння транспортним засобом”. Ця обставина змусила його залишити батьківщину і шукати розради на берегах Перської затоки, в Об’єднаних Арабських Еміратах.

У Дубаї Олександр Слобоженко займається улюбленою справою: дурить у вигляді вгашеної за великим досвідом гонщика спортивної машини, взятої для зйомок крутого життя. І не варто лякати його екстрадицією, слідство ведеться формально, щоб у Слобоженка не було спокуси зістрибнути з договору “дах замість відрахування”.

“Цікаво, що підприємець вирішив проїхатися на Ferrari SF90 Stradale не просто задля отримання гострих відчуттів. Він хотів зрозуміти, чи варто продавати власний Lamborghini Huracan і міняти його на новий Ferrari. – Так мовить РБК на правах реклами в рекомендованій статті.

Звичайно, такі як Олександр Слобоженко, потрібні будь-якій владі, вони переживуть будь-які катаклізми: адже вони мають гроші, а це бізнес. Не варто припускати зворотного. Наївним громадянам пропоную відповісти на запитання: а кого із шахраїв посадили? Хто з організаторів пірамід сидить у в’язниці? Чи погано почуваються казиношники? Порнографи? Крипто-шахраї?

На думку як рецепт приходить досвід Китаю. Причому не те, що за корупцію в КНР розстрілюють, немає. Це надто суворо. А те, як Китай вміє повертати здоровий глузд у найгарячіші індустрії, здійснюючи начебто нелогічний вчинок: вирізаючи на корені ніби-то вигідні галузі економіки. Цьому треба вчитися.

Як Китай погасив зірки: урок розумності

Останні кілька років у Китаї виникли мільйони (саме мільйони) підприємств, які, по суті, нічого не робили. Їхні послуги полягали в тому, щоб “підганяти” місцевим “мережевим знаменитостям”, передплатників, перегляди, відгуки, вирощувати рейтинг молодим зіркам, давати в оренду дорогу бутафорію у вигляді Феррарей, Ролексів і купу грошей, відправляти відвідувачів у магазини та впарювати різну дичину. Закінчилося тим, що згідно з опитуваннями, 80% молодшекласників назвали як бажану професію майбутнього “блогера”. Ось тут у кабінетах влади КНР щось заворушилось. Голова Комуністичної Партії Китаю зауважив, що це якось не відповідає ідеалам праці, соціалізму та взагалі здорового суспільства.

Через день парі китайських знаменитостей упаяли недоїмку з податків на сотні мільйонів доларів. Просто принесли рахунок, у КНР немає податкової поліції та маски-шоу, натомість є дисципліна. Блогери сплатили податки! Чи не оскаржуючи! І назавжди закрили свою діяльність.

А через тиждень із мережі зникли всі акаунти з показними Феррарями, Ламбосами, Ролексами та вишуканими ресторанами. Вчорашні зірки терміново побігли влаштовуватися вантажниками та пакувальниками, щоб не потрапити до трудобору. Мало хто перекваліфікувався в соціальні блогери: ходять вулицями і роблять “добрі справи”. Але в середньому, весь гігантський прошарок паразитів зник у лічені дні. Їх більше нема.

Україна – не Китай, Слобоженко та мудрість дядечка Сі

“Чим у країні гірше – тим більше людей знаходять віддушину в казино” – Олександр Слобоженко.

Припускаємо, що протилежне теж правильно. Чим більше в країні знайдуть віддушину у казино, тим гірше буде. Дядечко Сі, командувач Китаєм, знає, що не тільки казино, а й увесь паразитарний спосіб життя не приведе ні до чого доброго. Це не означає, що світ повинен тільки робити, що клепати і виробляти. Однак Сі чітко захистив свою батьківщину від гнилі.

Не потрібний нам ні “арбітраж”, ні фарбовані півники на Ламбосах, ні диво-баби з Тіт Кока, ні депутати із сумками грошей. І не треба говорити про оподаткування цих видів діяльності. Іноді заборона – найкращі ліки. Нехай Олександр Слобоженко залишається у своїх Еміратах і продовжує там займатися коцанням машин. Як мінімум до справжньої екстрадиції. Втім, зла людині не бажаємо, кожен крутиться як може. Але користі для армії хлопець приніс би чимало, з його знаннями про російських партнерів. Шкода, що поки що він розважається в Польщі, Дубаї та інших країнах, розбиваючи автомобілі вартістю мільйон доларів США.