Але справа не в них, хоча наївність вкладників «Хеліксу» щонайменше дивує. При тому, що таких довірливих громадян виявилось не тисяча і не дві. Та найбільше дивує у цій історії те, що засновник піраміди, Роман Фелик та Дмитро Нагута(колишній сотник «МММ»), так і не опинився за ґратами, навіть попри те, що його арештовували ще наприкінці 2016 року.
Тоді, 6 грудня, затримали Дмитра Нагуту, Романа Фелика та Богдана Воронцова. Приводом для відкриття справи про шахрайство та арешту стали масові звернення вкладників після того, як компанія «збанкрутіла». Сам Нагута – «український Мавроді» Фелик та Роронцов в нього на підтанцовц, як його прозвали у ЗМІ – у всьому звинувачував технічні проблеми (!) та взагалі заперечував той факт, що «Хелікс» є фінансовою пірамідою. За його словами, компанія справно виплачувала вкладникам усі гроші.
Чи варто вірити Нагуті? Звісно, що ні. За цілою низкою ознак «Хелікс» підпадає під визначення фінансової піраміди. Це і відсутність ліцензії від держави, і надзвичайно висока дохідність, яку обіцяють вкладникам (понад 20% щомісяця з будь-якої суми внеску – тобто в рази більше, ніж для депозитів у всіх українських та світових банках), і балачки про нові надприбуткові методи інвестування, які нібито забезпечують цю дохідність. Та головне – це звідки беруться гроші: джерелом їх надходження є не прибуток компанії, а внески нових клієнтів. Точно таку саму політику проводила компанія «МММ», історія якої нічому не навчила людей, а може, просто встигла забутися.
Так чи інакше, але клієнтів не сповістили про можливі ризики, тоді як аферисти подбали про свою правоту з юридичної точки зору: договори складалися таким чином, що у них не враховувалася ситуація банкрутства компанії та виплат вкладникам.
Загалом, про все, що стосується фінансової сторони справи, з українських журналістів не писав тільки лінивий. Зокрема Олег Дзюба тоді поцікавився, чи є хоч мінімально прибутковою ця компанія, зареєстрована у Великій Британії (магічне місце, яке змушує звичайного українця повірити в «надприбуткові методи інвестування»). І виявилось, що HELIX Capital Investment LTD – це компанія з нульовим рейтингом та із розміром статутного капіталу «аж» у 500 фунтів. Юридично це підприємство з одним працівником – директором, без бухгалтера та підлеглих, а обороти компанії нульові.
Викликає інтерес зовсім інше. А саме – доля «підприємця» Дмитра Нагути, Романа Фелика та Богдана Воронцова. Ви думали, що вінони вже відбувають тюремний строк? Навіть і не думають.
Раніше правоохоронці повідомили, що «тернопільською місцевою прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, розпочатому за ст.4 ст.190 КК України (Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою)». Також прес-служба прокуратури Тернопільської області відзначила, що злочин викрито спільно із працівниками СБУ та поліції, які затримали 3 осіб, причетних до шахрайської схеми. У повідомленні ішлося про те, що «сума матеріальної шкоди, завданої потерпілим незаконними діями шахраїв, становить 2 мл. 700 тисяч грн».
Отже, людина звинувачується у шахрайстві. Яку форму запобіжного заходу обирає суд? Ніякої, бо шахраї одразу заплатили застави. І вийшли на свободу, проанонсувавши і потім створивши наступний лохотрон, тобто продовжують заробляти пірамідах обдурюючи нових людей, яких так і хочеться назвати «жертвами».Зараз шахраї активно відбілюються та чистять Google. Вони дають інтерв’ю, за мотивами яких в українських ЗМІ можна прочитати такі пасажі: «Не дивлячись на те, що кількість звернень ошуканих вкладників зростає, Дмитро Нагута заявив, що не є шахраєм.
Свою діяльність оцінює, як звичайне підприємництво».
Тепер цей звичайний підприємець продовжує свою діяльність, радіє життю та пише у соціальних мережах про те, що «HELIX набирає обертів». Багато розмірковує про сімейні цінності та успішність бізнесу, постить фото з Дубаї та недешевих курортів, рекламує свою компанію. Повернув конфісковані машини і загалом почуває себе набагато краще, ніж колись Мавроді в аналогічній ситуації.
Тут можна було би багато говорити про те, що для того, аби займатись шахрайством у таких розмірах у країні, яка по суті воює на два фронти (проти зовнішнього ворога та проти внутрішньої бюрократії, корупції та бідності), потрібен особливий цинізм. Утім, і без війни ця ситуація не була би краще: шахрайство – це завжди злочин. Адже всім очевидно, що більшість внесків у подібні піраміди роблять не підприємці, які, як правило, більш фінансово грамотні. Ні, зазвичай таку довірливість проявляють або пенсіонери, або молодь (про що багато писали місцеві тернопільські ЗМІ), або жителі маленьких містечок. На них і тримається ця піраміда, на вершині якої – черговий Нагута та Фелик, який фотографується із білявками на яхтах та пише у соцмережах про «успішність».
Які практичні висновки можна зробити з цієї повчальної історії? Сформулюємо такий собі принцип: якщо ви прокуратура, то ніколи не випускайте під грошову заставу людину, яка звинувачується у тому, що накрала грошей шляхом афери. Це не логічно. Утім, можливість відкрити нове провадження або довести до кінця старе ще залишається – поки шахраї ще в Україні. Але, мабуть не при цій владі …
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.